За даними дослідження Національного агентства з запобігання корупції (НАЗК), українська молодь систематично спостерігає недоброчесну поведінку в університетах. Згідно зі звітом, у 2024-му 26,7% опитаних стикалися з корупцією у закладах вищої освіти. І хай з кожним роком цей відсоток поступово зменшується, проблема все ще значна.

Середовище, де для досягнення успіху треба давати хабарі, формує неправильне враження про те, як взагалі все працює в державі.

Поборотися з цією проблемою спробували Офіс доброчесності НАЗК спільно з ГО «Антикорупційний штаб» за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. В межах ініціативи «Прозорі університети» вони працювали разом, щоб трансформувати освітній процес, сформувати нульову толерантність до будь-яких проявів корупції та надати стратегії доброчесної поведінки — як педагогам, так і студентам. Все це — в межах Плану дій з реалізації ініціативи Партнерство «Відкритий уряд» у 2023-2025 роках. В результаті вирішили зосередитися на двох напрямках.

Перше питання — як функціонує саме середовище. Можна добре розуміти, що таке конфлікт інтересів або академічна недоброчесність, але якщо на практиці все працює інакше та спонукає до тих же хабарів, то самі знання не будуть ефективними. Якщо на парах кажуть одне, а в коридорах все відбувається по-іншому — це викликає когнітивний дисонанс. Тому другий важливий компонент — це трансформація освітнього середовища. Щоб сама система навколо молодої людини працювала на унеможливлення проявів недоброчесної поведінки та демонструвала прозорість діями викладачів і адміністрації. 

НАЗК та «Антикорупційний штаб» спільно з експертами розробили Методичні рекомендації для трансформації освітнього середовища на засадах доброчесності.

Це — системний інструмент, що має допомогти закладам вищої освіти побудувати діяльність на основі цінностей і принципів доброчесності. Рекомендації стосуються не тільки випадків очевидної корупції, коли купуються оцінки або незаконно продаються земельні ділянки університетів. Але й, скажімо, того, як прозоро побудувати систему рейтингування викладачів або процес поселення в гуртожиток. Або те, як налаштувати антикорупційну роботу в закладі вищої освіти. Хто такий антикорупційний уповноважений і чому це має бути повноцінною посадою з зарплатнею; як керівництву втримати лідерську позицію та справедливу організаційну культуру; як мотивувати викладачів і студентів до проактивної участі в освітньому процесі — все це розглянуті питання.

Експерти розробили документ саме для того, щоб допомогти закладам вищої освіти розібратися в цих питаннях. В НАЗК створили робочу групу, до якої увійшли представники: самого агентства, Міністерства освіти і науки з Директорату вищої освіти, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, профільного комітету Верховної ради, громадських організацій, міжнародної технічної допомоги. Також долучилися експерти з UNDP, Проєкту USAID «ВзаємоДія (SACCI)» та тодішній освітній омбудсмен Сергій Горбачов. Важливу роль відіграв і сам «Антикорупційний штаб».

«Ми є поглядом з боку громадськості. Штаб працював саме над тим, щоб заклади вищої освіти ці рекомендації використовували та реалізовували. В цій місії ми були між державою та університетами — голосом громадянського суспільства.

Важливими є політична воля університету і бажання впроваджувати зміни, адже корупція — насправді складна тема. 

Особливо коли основна задача — вижити та закрити базові освітні потреби. Тому однією з наших функцій є роз’яснити, що не треба боятися, натомість варто знайти лідера, який готовий впровадити ці стандарти. 

Ще одна задача — мотивувати й пояснити, що у найкращих університетах не підтримують корупцію. Це формує здорову конкуренцію й місце, де студенти хочуть вчитися та ставати кращими. Адже все ж основними бенефіціарами життя університету є студенти», — розповідає голова правління «Антикорупційного штабу» та заступник голови Громадської ради при НАЗК Сергій Миткалик.

Після того, як рекомендації були підготовлені, відбулися громадські обговорення. На цьому етапі запрошували керівництво та антикорупційних уповноважених університетів, а також студентську спільноту. Крім того, до розробки долучились представники Київської школи економіки, Києво-Могилянської академії та Українського католицького університету. 

«На наш погляд, це приклади закладів вищої освіти, де вже реалізуються всі найкращі світові практики. Тож всі залучені ознайомилися з драфтом і висловлювали свої пропозиції та ідеї. Нам своєю чергою було цінно почути всіх і побачити наявні проблеми очима різних ланок освітнього процесу. Зокрема студентів, адже частиною демократичної держави є також можливість висловитися та бути почутими. Ми зобов’язані долучати їх до ухвалення рішень, які безпосередньо будуть впливати на їхнє життя», —  зазначає екскерівниця просвітницького напрямку роботи Офісу доброчесності НАЗК Людмила Слива, яка координувала розробку рекомендацій у 2024 році.

Врешті рекомендації розділили на такі блоки:

Перший розділ про лідерів і керівників — роль управлінців в процесі формування освітнього середовища. Адже якщо ректор або декан демонструють абсолютне неприйняття будь-яких проявів недоброчесності, то це впливає на всіх навколо.

Окремий розділ присвячений побудові антикорупційної інфраструктури, зокрема ролі та обов’язкам антикорупційного уповноваженого, роботі з корупційними ризиками й з викривачами. В рекомендаціях є не просто положення, а ще й покликання на корисні ресурси, найкращі закордонні практики, відповідні курси тощо. 

Академічна доброчесність — розділ, присвячений освітньому процесу. В ньому йдеться, наприклад, про те, як відбувається навчання з питань академічної доброчесності та комунікація з даної теми; чи можуть студенти дати відгук на роботу викладача і як той потім опрацьовується. Університети розвивають культуру безпечного повідомлення про порушення та гарантують захист викривачів. Впроваджуються електронні системи навчання, механізми запобігання конфлікту інтересів і обліку близьких осіб у ЗВО. Створюються платформи для неформальної комунікації з питань доброчесності, що сприяє відкритості та запобіганню порушенням.

Окрема частина стосується адміністративно-господарських питань. Людмила Слива вважає, що саме цей напрямок найскладніший для надання рекомендацій, але водночас ключовий: «Заклади вищої освіти мають автономію, тому у кожного з них особливі організаційні процеси. Проте наша мета — задати стандарти, в яких варто працювати. Адже цей розділ стосується закупівель, управління матеріальними й нематеріальними активами, грантовими коштами, колаборації з бізнесами та фінансових аспектів щодо цього. 

Ось деякі з основних рекомендацій, які зазначаються у стандарті:

‣  Університети запроваджують посаду антикорупційного уповноваженого;

‣  Розвивають культуру безпечного повідомлення про порушення та гарантують захист викривачів;

‣  Впроваджують електронні системи навчання, механізми запобігання конфлікту інтересів і обліку близьких осіб у ЗВО;

‣  Створюють платформи для неформальної комунікації з питань доброчесності, що сприяє відкритості та запобіганню порушень.

Вища освіта в Україні подекуди стикається з недовірою та низьким авторитетом серед тих же абітурієнтів, зокрема тому, що немає прозорості та довіри до системи.

До того ж зараз наші заклади конкурують не тільки між собою, а й з всією Європою, США і Канадою. Впровадження рекомендацій — це гра в довгу, завдяки якій імідж українських закладів вищої освіти може значно покращитися.

17 квітня 2025 року Міністерство освіти та науки України затвердило Методичні рекомендації. Вони будуть закріплені у локальних документах закладів вищої освіти, зокрема статутах, інструкціях, наказах тощо щодо підвищення рівня прозорості та доброчесності у діяльності ЗВО. Наступний крок — поширення рекомендацій у закладах вищої освіти. Автори документа зазначають, що було б допоміжним, якби самі університети мали активну позицію та хотіли ці зміни впроваджувати.

«Ми бачимо, що зацікавленість і бажання змінюватися є. Тож є сподівання, що на більшу частину закладів вищої освіти вплине прагнення долучитися до інновацій та бути серед перших, хто виконає рекомендації й стане інституційно кращими», — ділиться Людмила Слива.

«Ми ніколи не зможемо побороти корупцію на 100%. Це показує і досвід розвинених країн. Проте там корупція є не правилом, а скоріше виключенням. Тому розв’язати цю проблему в оптимістичному випадку ми зможемо на 85-90%, що також чудовий результат. Скільки нам на це треба часу? Багато факторів впливає. Однак хочеться вірити, що все можливо через п’ять років — за період навчального циклу студента», — зазначає Людмила Слива.

Українські заклади вищої освіти можуть почати свою боротьбу проти корупції з трьох кроків:

По-перше. Сформувати команду, яка буде займатися впровадженням рекомендацій, тому що відсутність відповідального породжує безвідповідальність. До неї мають входити представники всіх категорій освітнього процесу: адміністрація, викладачі, студенти.

По-друге. Проаналізувати, в якій точці конкретний заклад вищої освіти знаходиться. Подивитися на рекомендації та зрозуміти, що з них вже втілюється, а щодо чого недопрацьовують. І сформулювати, де ця установа хоче опинитися. Це класичний проєктний менеджмент: ми тут, у нас є ось такі корупційні ризики в діяльності, ми хочемо їх ось так мінімізувати. Бажано визначити на початку п’ять основних категорій, з якими хотілося б працювати.

По-третє. Почати діяти. Інколи на перших двох кроках шлях обривається, тому що завжди є й інші задачі. Головне не кинути роботу і довести до логічного завершення, спробувати систематично діяти хоча б протягом одного навчального року. Запровадити нову електронну систему управління навчання  або анонімне опитування щодо якості викладання, результати якого впливатимуть на преміювання. На початку задачі можуть бути й не надто масштабні, головне, щоб впроваджувати такі зміни стало корисною звичкою.

«Гарний приклад в цьому плані — Український католицький університет. Ми поспілкувалися з ними й запитали, як так вийшло, що у них практично немає корупції. Нам відповіли, що якось само собою. Немовби студенти потрапляють в це середовище й одне одного налаштовують на правильний лад, та й викладачі своєю поведінкою викликають повагу та бажання вчитися. Я ж думаю, що це завдяки системності. Тому — процес, що передбачає максимальне залучення всіх учасників освітнього процесу, визначені відповідальні, спільна мрія, куди треба рухатися, і готовність туди йти», — додає Людмила Слива. 

У 2023 році у 10 закладах вищої освіти України запустили дисципліну «Антикорупція та доброчесність». У 2024-2025 роках до проєкту долучилися ще 70 закладів вищої освіти та понад 6,5 тис. студентів.

Його розробляли експерти Офісу доброчесності НАЗК з використанням модулів з питань етики й корупції, створених Програмою ООН щодо запобігання організованій злочинності (UNODC). 

Програма складається з трьох модулів і перший з них розбирає те, що таке корупція, які її форми та види, як її розпізнати тощо. Студентів не залишають з запитанням: «А що тоді робити, якщо все погано?» Натомість розкривають категорію доброчесності й пропонують альтернативу, як чинити правильно, навіть коли тебе ніхто не бачить.

Другий модуль присвячений проявам корупції та доброчесності в різних сферах. Це і публічне управління, і журналістика, і бізнес. Після цього варто розібратися, що ж робити. Тож третій модуль присвячений саме закладам вищої освіти, ролі студентського самоврядування, визначенню академічної доброчесності тощо».

Університети можуть приєднатися до впровадження дисципліни за покликанням.

Десь цей курс є обов’язковим, десь вибірковим — на розсуд самих університетів. Однак після пілотування в 10 університетах ще понад 70 захотіли працювати з цією програмою, адже отримали схвальні відгуки як від студентів, так і від викладачів. 

Автори курсу впевнені, що причина зокрема у великій кількості інтерактиву — це не лише робота з гаджетами, а й цікаві групові проєкти, дискусії, дебати, тобто вихід за межі простого «почитав і зазубрив». Студентам також важливо, коли запитують, слухають та чують їхню думку. Тому молодь працює з етичними дилемами, їй цікаво подискутувати, подумати, вивчити щось нове на тему.

Курс є прикладним, тому що поради не обмежуються звичними «не списуйте» або «пишіть реферати самі».

Натомість експерти розповідають, як оформити джерела так, щоб це не було плагіатом. Або як надихнутися на есе. Є навіть поради щодо того, як писати дипломну роботу від класика світової літератури Умберто Еко. 

Дисципліна серед іншого формує навички: грамотної дискусії, групової роботи, стратегічного мислення, розв’язання дилем і ухвалення рішень. В дорослому житті студенти будуть стикатися з суперечливими випадками. А від того, як вони будуть діяти, залежатимуть наслідки у довгостроковій перспективі. 

Ще одна з задач — сформувати спільноту педагогів, де вони відчують, що не самі. Тож автори дисципліни прагнуть надавати їм підтримку, проводити зустрічі, ділитися досвідом тощо. Тоді й вони отримають сміливість та свободу для того, щоб створювати щось нове. 

Викладачі також стали співавторами курсу, адже надали потужний фідбек. Як і студенти, які зокрема наголосили, що їм треба більше успішних прикладів з України, де когось притягнули до відповідальності за корупцію. Спираючись на рекомендації цих головних стейкхолдерів, програму трохи оновили.

Людмила Слива додає, що в межах роботи над створенням рекомендацій та окремо навчального курсу ключовим фактором стала колаборація з «Антикорупційним штабом»: «Це крутий приклад, як громадянське суспільство та влада діють спільно. Ці структури можуть працювати разом і досягати неймовірних результатів, адже підсилюють одне одного і мають свої сильні сторони».

«Основним рушієм реформ після Революції Гідності було громадянське суспільство. І зараз воно залучає зокрема багато міжнародної допомоги та уваги. Тому співпраця держави й громадських організацій — один зі способів швидше та ефективніше досягати результатів. Інакше наша мета за 5 років побороти корупцію в університетах може затягнутися», — запевняє Сергій Миткалик.

Методичні рекомендації розроблені Офісом доброчесності НАЗК за підтримки ГО «Антикорупційний штаб» та ПРООН в Україні за фінансування Міністерства закордонних справ Данії.